Три періоди: перший - Ведичний, другий - Образний, третій - Окультний.

 

Один період людства усередині себе на три періоди ділився. Перший - Ведичний. Другий - Образний. Третій - Окультний.

Перший період життя людського співтовариства на Землі - Ведичний - триває дев'ятсот дев'яносто тисяч років. У період цей людина живе в раю, немов дитя щасливе.

У Ведичний період Бог веде людину. Всі почуття Бога в людині присутні, і через них будь-яку раду здатна людина отримати від Бога. А якщо раптом зроблена помилка людиною, Бог вільний виправляти її, гармонію не порушуючи, волю людини не стискуючи, а лише підказку давши.

У людини Ведичного періоду не виникає питань: хто і як створив світ, Всесвіт, галактики, планету їх прекрасну - Землю! Всі люди знають: все навколишнє, видиме і невидиме створено Батьком їх - Богом.

Батько скрізь! Зростаюче, живуче навколо - Його живі думки і Його програма. І з думками Батька спілкуватися можна власною думкою. І можна вдосконалювати Його програму, зрозуміти в деталях перед цим лише її необхідно.

Перед Богом людина не схилялася, релігій безліч, згодом виниклих, не існувало у Ведичний період. Була культура життя. Божественним був спосіб життя в людей.

Захворювань плоті не існувало. Харчуючись й в одежі Божественні облачаючись, про їжу й одяг людина не думала. Думка зайнята іншим була. Думка захоплювалася замилуванням відкриттів. І над співтовариством людським правителів не було, і не було границь, що визначають теперішні держави.

Співтовариство людське на Землі складалося із щасливих родин. На різних континентах жили родини. Всіх їх прагнення до створення прекрасного простору поєднувало.

Відкриттів безліч здійснювали, і кожна родина, що відкрила прекрасне, потребу відчувала поділитися ним з іншими.

Енергія Любові формувала родини. І відав кожний: нова родина створить ще один найпрекрасніший оазис на рідній планеті.

Обрядів, свят і карнавалів у людей Ведичного періоду було безліч. Кожний з них наповнений був великим змістом, чуттєвістю й усвідомленням реального земного Божественного буття.

Був кожний з обрядів великою школою й іспитом великим для людини, що у ньому участь прийняла. Перед людьми іспитом, перед собою, а виходить, і перед Богом.

Серед людей цивілізації Ведичної за тисячоріччя її існування не відбулося жодного  розбою, крадіжки або просто бійки. Навіть образливі слова були відсутні в лексиконі. При цьому не було законів, що карають за подібні дії.

Закони ніколи від злодіянь відгородити не зможуть. Але знання, культура ведрусів не допускали у взаєминах конфліктів між людьми.

Кожна родина, що живе у своєму маєтку, знала про те, що якщо неприємність якась відбудеться з кимось, навіть стороннім, людиною на території маєтку або поруч із ним, нехай навіть на краю села, то постраждає весь простір.

Всесвітня енергія агресії вплив зробить на зростаюче й всіх живучих у ньому. Зміниться баланс енергій. Енергія агресії може рости, на дорослих відбитися, на дітях, недугою вразити потомство може.

До того ж  людина, у селище що прийшла, фізично була не в змозі з'їсти плід, самовільно зірваний або піднятий із землі в саду, що комусь приналежав.

Чутливість висока була в людей Ведичної культури. Відмінність значну відразу міг відчути їхній організм, вкусив плід, самовільно зірваний, від піднесеного йому доброю рукою. Це сьогодні, у магазинах сучасних їстівне часто не має смаку. Воно бездушне до людини. Воно нічиє й нікому не віддане. Воно продажне.

Коли б сучасна людина спробувала, зрівняв ту їжу, що була у Ведичний період, то сучасні продукти не змогла би їсти.

Прибулець не міг і помислить про те, щоб взяти чуже. Любий предмет, і навіть камінь, у  собі містить інформацію, і тільки лише родина, що живе в маєтку, знала, яка вона.

Кожен маєток Ведичної цивілізації був неприступною міцністю для злого, у будь-якому його прояві. І в той же час утробою материнською воно було для родини, що живе в ньому.

Уже до кінця Ведичного періоду відкриття велике трапилося. Відкриття, якому немає рівних за всю історію людських цивілізацій на Землі.

Пізнали явно люди силу колективної думки.

І тут сказати необхідно, що ж таке думка людини? Думка людини - це енергія, рівної якої немає в просторі. Вона здатна створювати прекрасні світи або зброю, здатна планету знищити. І вся без винятку матерія, що бачимо ми сьогодні, думкою створена.

Природа, тваринний мир, сама людина - у натхненні великому створені Божественною думкою.

Предметів безліч штучних, машини, механізми, які сьогодні можемо бачити ми, думка людини створила. Подумати можеш ти, що це руки людини роблять. Так, сьогодні руки застосовувати доводиться. Але все-таки  спочатку кожну деталь думка створює.

Уважається сьогодні думка людини досконалішою, ніж у минулому була. Але це далеко не так.

У кожної людини Ведичної цивілізації по швидкості й повноті інформативної вона перевершувала в мільйони разів думку людини сучасної. Доказом може служити й те, що ми з минулого беремо пізнання про застосування рослин для лікування і їжі. А в природи механізм набагато досконаліший штучних речей.

Не тільки безліч звірів собі на службу людина призвала. Коли зрозуміла силу колективної думки, побачила, що за допомогою її погодою можна управляти. З надр змусити бити джерело. Необережно якщо з думкою діяти, то птаха на лету вбити можливо. І вплинути на життя зірки далекої - сади на зірках зрощувати або знищити зірки. Це не вимисел, реальність, і було все те людству дане.

Сьогодні знає кожний, як, уставши на шлях технократичний, прагнула людина створити ракету, здатну до зірок літати.

Злітали на Місяць, затративши засобів і сил на шкоду Землі чимало. Але нічого не змінили на Місяці. Подібний спосіб приречений, безперспективний і небезпечний він для всіх людей Землі й для планет інших. Інший є спосіб. Однією лише думкою на Місяці квітку можна зростити, створити властиву для людини атмосферу, сад посадити й у плоті з любимою своєю в саду тім зявитися. Але перед цим думка повинна всю Землю перетворити у квітучий райський сад. І зробити це потрібно колективною думкою.

Думка колективна сильна, у всьому Всесвіті немає енергії, здатної їй перешкоджати в діях. Матерія й техніка сьогоднішнього дня є відображенням думки колективної. Всі механізми й зброю сучасну винайшла вона.

Предмети - камені важкі, зібравшись разом усього дев'ять чоловік могли пересувати. Щоб легше можна було користуватися думкою колективною й з користю для більшості, при цьому час не витрачати на збори в одному місці великої кількості людей, люди придумували образи різних богів. З їхньою допомогою природою стали управляти.

Бог Сонця з'явився в образі своєму, Вогню, Дощу, Любові й Родючості. Усе, що для життя було їм необхідно, творили люди через образи, у яких сконцентрована людська думка. Вона корисних багато справ вершила. Дощ, наприклад, необхідний був для поливу, і до образа бога Дощу думку свою направляв один. Якщо дійсно необхідний був дощ, то велика кількість людей в образ дощу енергію свою й направляло. Коли енергії досить в образа траплялося, то збиралися хмари, і дощ ішов, посіви поливаючи.

Можливість безмежна людству дана Божественною природою. Коли б спокуси влади безмежної людство змогла перебороти, в урівноваженості всі енергії всесвітні в собі стримати, то й в інших галактиках сади, плід думки людської, виникли б. І людина світи інші собою ощасливити змогла б. Період, Образність якому назва, розцвітав. У ньому людина себе богом відчувала. А ким ще син Бога міг би бути?

У період, Образність якому назва, подібна до Бога людина і починає образи творити. Період цей триває дев'ять тисяч років. Не втручається Бог у дії людини. Різноманітні енергії Всесвіту приходять у порушення, собою людини спокушаючи.

Часточки всіх енергій із Всесвіту є в людині. Їхня безліч, вони протилежні. Але всі часточки всесвітніх енергій урівноважені в людині повинні бути, у єдине й гармонічне з'єднані.

Коли хоча б однієї взяти гору трапиться, інші відразу  принижуються, гармонія порушена, тоді... Тоді дисгармонічною стає Земля.

Образ до прекрасного людей може вести, але може повести до зруйнування, коли єдність порушується усередині.

Але що ж таке образ?

Образ - це придумана людською думкою енергетична сутність. Її може створити одна людина або трохи.

Яскравим прикладом колективного створення образа є гра актора. Одна людина описує образ на папері, іншої зображує описаний образ на сцені.

Що відбувається з актором, що зображує вигаданий образ? Актор на якийсь час заміняє власні почуття, устремління, бажання на ті, що властиві вигаданому образу. При цьому актор може змінити свою ходу, вираження особи, звичний одяг. Так вигаданий образ на час знаходить плоть.

Здатністю творити образи наділена тільки людина.

Створений людиною образ може жити в просторі тільки доти, поки його представляє думкою людина. Одна людина або відразу трохи.

Чим більша кількість людей підтримують образ своїми почуттями, тим сильніше він стає.

Створений колективною людською думкою образ може мати колосальну руйнівну або творчу силу. Він має зворотний зв'язок з людьми й може формувати характери, манеру поводження більших і малих груп людей.

Використовуючи відкриття великих можливостей своїх, творили люди життя планети.

Але так трапилося, ще на початку Образного періоду життя людини, не змогли всього лише шість чоловік у собі баланс тримати енергій тих всесвітніх, що Бог при створенні людині дав. Вони, бути може, і повинні були з'явитися, щоб людство все випробувати.

Спочатку лише в одному із шістьох енергія величі верх набула, потім в іншому, і в третьому, і в шостому.

Вони спочатку не зустрічалися разом. І кожен жив сам по собі. Подібне подібним притяглося. І думка свою направили вони на те, як стати володарями всіх людей Землі. Їх було шестеро, себе вони назвали перед людьми жерцями.

Реінкарнуясь зі століття в століття, вони й донині живуть.

Народами всієї Землі всього лише шість чоловік сьогодні управляють - це жерці. Династіям їхній десять тисяч років. Вони з покоління в покоління спадкоємцям своїм передають знання окультні, науку образності, вона частково теж їм відома. Від інших людей ведичні знання приховують ретельно.

Серед шістьох є головний, він називається головним жерцем - себе вважає він сьогодні головним управителем співтовариством людським.

Має невелике підприємство офіційного керівника. Велике підприємство має трохи правителів і головного над ними. Багато правителів над територіями всякими, які по-різному звуться: край, область, штат, земляцтво, республіка, неважливо. Є правитель у кожній державі, а в нього - безліч помічників. Правитель держави - це всі? І так уважають часто люди. Що ж, виходить всім співтовариством людським, живучим на Землі, ніхто не управляє? І немає бажаючих на трон земний зійти?

Бажаючі були, є. Тобі відомо з історії недавньої полководців безліч імен, що пробували над світом владу силою захопити. Але ніколи над світом владу нікому з них не вдавалося взяти. Коли вони лише наближалися до загальної влади, те обов'язково хоч що-небудь так відбувалося. У підсумку армія й претендент на світове панування знищувалися.

А держава, що зазіхнула на владу над цілим миром, що раніше вважалося сильним, процвітаючим, раптом ставало пересічним.

За десять тисяч років останніх завжди відбувалося так. Але чому? Всі тому, що у світі є вже давно правитель таємний. Він державами грає, їхніми правителями, окремими людьми.

Себе він називає жерцем верховним всієї Землі, і п'ять помічників його себе кличуть жерцями.

У кожній країні розбої, хвороби, катаклізми різні підсилюються з кожним днем, але строга, найсуворіша заборона накладена на одне питання: чи дійсно шляхом прогресу йде цивілізація людська, або деградує співтовариство людське з кожним днем?

Відповідь на питання цей буде простий. Тільки спочатку подивися, як до влади своєї йшли жерці і як їм вдається дотепер її тримати.

Першим їхнім досягненням, що веде до мети таємницею, було державотворення. Історії сьогоднішнього дня більше інших Єгипетське відома держава. Але з історії взявши факти, коментарі й містику забравши, ти до таємниць зможеш доторкнутися.

Факт перший. В історії правителем верховним названий фараон. І безліч описана військових досягнень і поразок фараонів. Величні гробниці їх і дотепер   уяву вражають і тягнуть учених до розгадок таємниць. Меж тим величье пірамід від таємниці головної видаляє.

Уважався фараон не тільки правлячими всіма людьми, він і шанувався як бог. До нього народ і звертався із проханнями про родючий рік, про те, щоб дощ  пішов і не було вітрів злих. Про безліч фактичних діянь фараонів історія повідати може, але безліч всіх фактів історичних довідавшись про фараонів, себе запитай: а  чи міг хто-небудь із фараонів дійсно з великої держави бути й богом над людьми? І, факти зіставивши, ти побачиш - був фараон лише біороботом у руках жерців.

А факти от які, відомі також з історії вони.

У період фараонів існували у величних храмах і жерці, і був один верховний жрець. Під їхнім наглядом завжди вчилося трохи кандидатів у фараони. Усе, що хотіли, вселяли юним хлопчикам жерці. Серед іншого вселяли їм, що Богом обраний фараон. При цьому говорили й про те, що головний жрець сам чув мову Бога в таємному храмі. Потім жерці вирішували, кому з кандидатів фараоном бути.

І от день наставав. На трон величний, символи в руках тримаючи й у спеціальні одяги одягнений, сідав новий фараон. Перед людьми - він цар всевладний, бог. З лише знали - на троні біоробот їх. І точно знали, з дитинства вивчивши характер, як буде управляти, які жрецтву на догоду дарунки піднесе.

З рідкі траплялися в деяких фараонів вийти з-під влади верховного жерця. Але ніколи й нікому з фараонів вільною людиною стати не вдавалося. Адже влада жерця невидима, як видима всім царський одяг фараона. Адже влада жерця не вимагає словесного наказу або явного спілкування. Адже влада жерця над кожним правителем ні на мить не слабшає. І в більшості з підданих вона навіюванням помилковим про світобудову осідає. Коли б міг сам фараон спокійно міркувати, очистившись від образів, йому викликаних, він, може бути, і зміг би людиною стати. Але все задумано так споконвічно, що фараон не міг від повсякденних пут-суєт звільнитися.

Суєта! Потоки інформації з куточків великої держави йому несуть гінці, переписувачі, намісники. Необхідно швидкі рішення приймати. А отут ще війна, вона всієї думки забирає. І мчиться фараон на колісниці, і губить він або  нагороджує підданих своїх, і найчастіше сам недосипає. А жрець, тим часом, спокійно міркує, і в цьому перевага його.

Жрець плани будує, як йому миром усім єдиновладно володіти. І навіть більше він замишляє, як мир свій, відмінний від того, що Богом створений, відтворити.

І що йому хлопчисько дурний фараон, і юрби підданих його? Вони все для жерця - іграшки.

Науку образності жерці таємно вивчали. Закон природи людські маси усе більше забували.

Це жерці енергію взаємодії людей з Божественним живим - утвором природи, перевели на вигадані ними храми, харчувалися нею - енергією людей, назад не повертаючи.

Для кожного що було явним при Ведичній культурі, раптом таємним зробилося. Народ став засипати, як під гіпнозом, немов у півсні указам випливав бездумно. І руйнував народ Божественний природи мир. Штучний жерцям на догоду будував. Жерці свою науку в таємниці строгої містили. Не сміли навіть усе записувати на сувої. Мова винайшли свій для спілкування один з одним, ти цей факт теж можеш із історії довідатися. Мова іншої їм став необхідний, щоб ненароком при спілкуванні один з одним ніхто не доторкнувся до таємниць їх. Так донині   вони передаються поколінням жрецьким, нехитрі ті таємниці.

Шість тисяч років тому верховний жрець, один з тих шести жерців, над миром усім вирішив взяти владу.

Він міркував: "Шляхом військовим, арміями фараонів мені владу не захопити, і навіть якщо навчити воєначальників зброю використати краще, ніж в інших. Що може армія дурнів бездумних? Награбувати злата, але його й так пребагато. Рабів з надлишком, але від них іде енергія не благодатна, з рук раба негоже їжу брати. Вона несмачна й шкідлива. Необхідно душі скоряти людські, енергію їхньої трепетної любові всю на себе направити. Але тут не армія, а думка наукова потрібна. Наука образності - от армія незрима моя. Чим менше її буде знати юрба, в окультність, у нереальність занурена, тим більше буде мною скорена".

 

...

Верховному жерцеві, з його відомо, як нацькувати, змусити воювати між собою людей різних вірувань.

Причини війн різні, але завжди в будь-якій війні різниці у віруваннях були основною зброєю.

Технічні засоби, все те, що інформацію штучно розносить, також через людей жерцям підвладно. І їм для цього не потрібно кожною передачею по телебаченню керувати або рукою водити того, хто на папері пише. Досить умови загальні з, коли всі засоби інформації за гроші спрямовуються працювати. Людей же переконують, не червоніючи, що неможливо без реклами, вона, мол, гроші телебаченню дає. Меж тим оплачує всяку рекламу  телевізор, що дивиться, людина, товари купуючи під вселянням рекламним. У ціні товару й гроші на рекламу є. Що може бути сумніше ситуації такий?

І служать гроші величезним, потужним важелем впливу жерця.

У банківській системі закономірність є одна проста. Гроші, з банку кимсь узяті, множать банку капітал. Приміром , бере кредит країна Росія в Міжнародному банку. Віддати повинна з відсотками більшими, чим взяла. Звідки різниця береться? Податки платиш ти або якщо навіть непрацюючий дідок собі нехай четвертинку хліба купує: у ціні її теж відсоток податковий закладений. І буде відданий той відсоток, нехай навіть частина його в Міжнародний банк. Так процвітає капітал, але чий? Жерця верховного. Не доторкаючись до капіталу, здатний він потоки грошей направляти на війни, окультні справи або смертоносні робити ліки.

А ціль його проста! Гординя в ньому переважає, і вона мир свій, відмінний від того, що Богом створений, створювати й у підпорядкуванні тримати прагне. І досягати бажаного вдається жерцям частково. Суєтність серед людей їм у цьому допомагає. І самі суєту вони серед людей творять.

Заборона усе суворіше на питання, на тему накладає одну: шлях, по якому все людство зараз прагне, вірний?

Від суєти звільнившись, змогли б багато хто визначити: коли з кожним роком збільшуються хвороби серед людей, не припиняється війна й катастроф усе більше з кожним днем, сумнівний той шлях, яким ми йдемо. Але суєта! Вона не дозволяє міркувати. А жрець щохвилини міркує, і плани будує, і втілює їх руками великої кількості людей...